Стефанія Туркевич-Лукіянович - перша українська композиторка
Перша українська композиторка - Стефанія Туркевич-Лукіянович. Мисткиня, що бралась за найсміливіші музичні напрямки свого часу, музикою вміла достукатись, як до сердець дітей, так і до дорослих, поєднувала композиторську роботу, викладання та материнство.
Народилась Стефанія Туркевич у Львові в музичній родині - тато дівчинки був диригентом та музичним критиком, а першою вчителькою музики для Стефанії стала мама - чудова піаністка.
«Вже здавен-давна любила я музику. Причиною тут була моя мама, яка прекрасно грала на фортепяні. Малою дитиною я пристрасно любила слухати її гри”
(Стефанія Туркевич в інтерв’ю з Мелею Нижанківською. 1935 р.Часопис “Нова хата”)
За час дитинства Стефанія опанувала три інструменти: фортепіано, арфу та фісгармонію.
Навчання продовжили у вищому музичному інституті ім. М. Лисенка, в класі відомого українського композитора Василя Барвінського.
Бажання дізнаватись більше та вдосконалюватись привели її й до освіти у Відні, а згодом паралельного навчання на щойно відкритій кафедрі музикології Львівського університету.
Стефанія Туркевич володіла рідкісною пристрастю до знань, її професійна освіта тривала понад 10 років і навіть. зустрівши кохання, (Художника Р. Лісовського) композиторка вже в Німеччині продовжила опановувати нові техніки та вчитись у видатних новаторів та композиторів доби - Арнольда Шенберга та Франца Шрекера.
В 32 роки Стефанія вирушила до Праги навчатись композиції в Отакара Шіна та Вітеслава Новака, паралельно пишучи дисертацію.
“Але це коштувало мені чимало зусилля. Не уявляєте собі, як це важко догодити всьому, бути матір’ю, жінкою, господинею, учнем консерваторії, композитором. Треба було не раз закусити зуби! Все доводилось самій зробити: хвору дитину припильнувати, з нею на клініку ходити, хатою зайнятися ! Сама собі дивуюся,як я все це витримала.” ( інтерв’ю в часописі «Нова хата» 1935 р.)
Після захисту дисертації і, Стефанія Туркович розпочала педагогічну діцяльніать в Празькій консерваторії, а з 1934 у Львівському вищому музичному інституті.
В 1939 стала членом спілки радянських композиторів України (національної спілки композиторів України)
Твори Туркевич довгий час були забороненими радянською владою, одним з небагатьох джерел, де можна було дізнатись про композиторку стало опубліковане в 1935 році в часописі “Нова хата” інтерв’ю з М. Нижанківською, з якого можна довідатись про Стефанію не тільки, як про науковицю, чи композитоку, а ще і як про маму, якою донька Зоя щиро захоплюється.
(автопортрет доньки Стефанії Туркевич - художниці Зої Лісовської)
Кохання, творчість та освіта продовжували супроводжувати композиторку. І хоча перший шлюб не був щасливим, в 1937 Стефанія виходить заміж вдруге. Разом з чоловіком спочатку повертається до Відня, згодом у Південну Австрію та Італію, звідки її чоловіка разом з Другим Польським корпусом переводть в Англію, де на подружжя чекав ще ряд переїздів. Останнім пунктом яких став Кембридж.
І саме з того часу Стефанія почала активну композиторську практику і написала більшість своїх творів. В них і використала все здобуте за роки навчання та переїздів. Як піаністка виступала дуже рідко, та все ж долучилась до серії концертів українських громадян в Англії.
Творчість композиторки Стефанії Туркевич все ще не є для нас повністю відкритою. В Україну музика її повернулись не відразу. Вона була зановою для свого часу, бо ж спиралась Туркевич на досвід Західних композиторів. В добу, коли переважна частина українських композиторів продовжували працювати в романтичному стилі, Туркевич сміливо розхитувала тональність, використовувала атональну систему. в її музиці поряд з традиційною академічною музикою знаходились риси неокласицизму, неоромантизму, серіалізму. Велика частина творів ще не виконувалась на сцені, хоча останніми роками їх почали ставати частинами програм та виконувати переважно Канаді та Україні.
У 2014 році в Канаді був записаний альбом з 20 пісень Стефанії Туркевич-Лукіянович «Galicians I – The Art Songs»
Багато часу Стефанія Туркевич проводила не тільки в музичному, а і в художньому середовищі. Малярство, знайшло відбиток в її сценічних творах, зокрема в балетах. Всього в компопзиторки їх п’ять і всі вони не є подібними до традиційного, звичного балету.
Балет в її творчості став більш пантомімою танцювальною драмою танцювальним дійством.
Балет “руки” - це єдиний балет для дорослих в якому зійшлись дві основні лінії, які сформували світогляд композиторки. Перша - глибока релігійність; друга - її прагнення та потреба писати модерну, відповідно часу музику.
Балет написаний в Брістолі в 1957 році. На цей час в житті Туркевич був складний період, в свої 62 роки вона була відіованою від рідних та самотньою. В музиці та сюжеті “Рук” відображені її переживання та великий оптимізм, творчий потенціал і віра. В балеті вона поєднує духовну алегорику, фольклорну символіку та найновіші досягнення композиторської техніки.
Українська прем’єра балету, а також Симфонії №’ відбулась минулого року у Львівському органному залі.
Перша симфонія є яскравим прикладом поєднання різних стилів та композиторських технік. В музиці відчувається алюзії до стилів Шенберга, Гіндеміта, Прокоф’єва, Бартока.
Твори композиторки продовжують набувати популярність та повертатись в Україну. Вже відбулась прем’єра дитячої опери “Серце Оксани”, “Куць”, Першої та “Космічної” симфоній, балету “Руки”.
(Опера «Серце Оксани» у Львівській Національній філармонії ім. М. Скорика).
Творчість Стефанії Іванівни Туркевич-Лукіянович - це ковток свіжого повітря в українській музиці ХХ століття. І навіть зараз, майже через століття вони залишаються загадковими, багатогранними та цікавими. А сама Стефанія Туркевич - жінкою, що, здається, встигла більше, ніж могла б встигнути людина і поряд з цим зберегла віру в людей, в світ, в краще.
Можливо, саме це поєднання внутрішньої сили та довіри стало наповненням її музики, тим про що вона хотіла б розповісти нам.